СЕКРЕТИ ЛОВЛІ РИБИ З ШАЦЬКИХ ОЗЕР - Форум

Субота, 03.12.2016, 01:20
СВІТЯЗЬ-ЦЕНТР організація відпочинку на озері Світязь
                
КОНТАКТИ: +380677566117, +380682345254, +380667636524
 
                                             
Приветствую Вас Гість | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Test category » РИБАЛКА » СЕКРЕТИ ЛОВЛІ РИБИ З ШАЦЬКИХ ОЗЕР
СЕКРЕТИ ЛОВЛІ РИБИ З ШАЦЬКИХ ОЗЕР
igorДата: Четвер, 14.01.2010, 04:46 | Повідомлення # 1
Підполковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 15
Нагороди: 0
Репутація: 100
Статус: Offline
Короп

Де, коли і як його ловити?

Ловити коропа потрібно після нересту: червень-вересень. Найкраща пора кльову — початок сінокосу. Превалюючі снасті для рибалок-любителів — поплавочна вудочка і донка. Товщина ліски — 0,4-0,7 і більше міліметрів № гачків — 7-12.

Короп — надзвичайно прожерлива і всеїдна риба. Цим вона часто видає місце свого перебування. Де багато коропів, там завжди вранці чути в очереті їх характерне чавкання і чмокання. Найвірогіднішою ознакою присутності коропів у даній місцевості є його вистрибування з води, часом на висоту до 1,5 метра.

Коропи — риби гуртові. В зграях вони трапляються різні за віком, розмірами, вагою. Однак ходять коропи не дуже густо, за винятком кінця осені, коли вони збираються на зимівлю. інтенсивність кльову коропа, як і інших риб, залежить від ряду умов, насамперед, від погоди. Перед різкою зміною погоди, при пониженні температури кльов слабшає чи зовсім припиняється. Проте досвідчені риболови знають, що короп добре бере й під час грози, а також у похмуру теплу погоду з невеличким дощем. Несприятливі для ловлі тривалі жара чи негода.

Гарантом успішної риболовлі є й попередня підкормка макухою, вареною картоплею, пшоном, черв'яками, словом, тим харчем, який годиться і для наживки. Робити це, якщо є змога, слід звечора, щоб вдосвіта ви вже були у всеозброєнні на принадженому місці. Саме вдосвіта, оскільки вечірній кльов майже завжди буває гіршим вранішнього. Щоправда, в одних місцях коропи клюють і з 13 -14, до 18, в інших — з 18 до 20 години. Але вечірній кльов є не надійним і не постійним. Короп — риба сильна. Для його ловлі треба добре готуватися (вудлище, жилку, гачки); Великі коропи краще ловити вудлищем з котушкою, яка дає змогу «вимотувати» їх силу. При ловлі такої обережної і недовірливої риби як короп важливе значення має повідець (поводок).

З каш найбільш поширеною наживкою є пшоняна каша. Для її підготовки добирайте високоякісне пшоно. Попередньо його просійте і кілька разів прополощіть. На склянку пшона долийте в каструльку дві склянки води і варіть доти, поки пшоно зовсім не розвариться. Потім кашу розітріть ложкою до. одержання суцільного тіста, яке, накривши, поставте в легку духовку, Де воно повинно розімлівати (пріти) протягом 2—3 годин. При цьому кашу періодично виймайте з духовки і вдавлюйте її в каструльку. Після цього розімлілу кашу покладіть у прохолодне сухе місце, де вона може зберігатися тиждень. Перед риболовлею це пшоняне тісто поріжте на невеличкі кубики чи зімніть у кульки, які і насаджуйте на гачки {№ 4—5). Характерно, що така наживка не розмокає у воді. Використовуючи й інші наживки, потрібно, перш за все, дбати про те, щоб вони були смачними, привабливими для цоропа. Для цього до наживки добавляти духмяні речовини — ганус (аніс), камфору, кріп, рафіновану соняшникову олію та інші,— добавляти буквально" краплинами, інакше можна змарнувати риболовлю. Якщо ж вести далі мову про наживку для коропа, то не забувайте й про рецепти її приготування з хліба (краще білого), тіста, манки, картоплі.

Ось деякі з них:
м'якуш хліба, тісто з'єднайте з плавленим сирком і мніть до одержання еластичної маси;
м'якуш розмішайте із сирим яйцем, розімніть і заваріть у кип'яченій воді;
м'якуш розімніть з соняшниковою олією та медом і заваріть у кип'ятку;
галушки з тіста заваріть у соняшниковій олії;
замісіть борошно на сирому яєчному білку і добавте меду;
молоду, з жовтизною картоплю, яка менше розварюється, варіть до готовності в підсоленій воді, поріжте її на кубики (1:1 см ).

Пам'ятайте, що навіть велика риба краще бере малу наживку. В поплавочній снасті нехай жало гачка буде трохи відкритим, у донній — схованим у наживці.
Ще один момент. Там, де водойма багата на рослинність, короп краще клює на живу приваду, зокрема, на виповзки, звичайні земляні і червоні гнойові черв'ячки. Дрібних хробачків насаджують на гачок по кілька штук за їх середину чи голівку, намагаючись, щоб увесь гачок був замаскованим. Кльов коропів дуже різноманітний, який залежить від величини риби, місця ловлі, течії, пори року і дня і, нарешті, від якості і розміру наживки. Чим більша риба, тим вона клює сміливіше і впевненіше. Жадібніше коропи хапають приваду й на глибоких місцях.

За матеріалами сайту:http://svityaz.org.ua

Прикріплення: 7804444.jpg(14Kb)
 
igorДата: Четвер, 14.01.2010, 04:55 | Повідомлення # 2
Підполковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 15
Нагороди: 0
Репутація: 100
Статус: Offline
Карась

Карась — прісноводна риба сімейства коропових, дуже поширена і невибаглива. Карасів є два види: золотий (звичайний або круглий) і срібний. Золотий виглядає ефектніше і «нарядніше». В нього високе, округлене тіло з бронзово-мідним відтінком, яскраво-червоними плавниками, великою лускою. Зуби однорідні. Живіт світлий. Довжина тіла досягає 20-35, зрідка — 50 сантиметрів, вага — 2-3 кілограмів. Нереститься в травні - червні (250 тисяч ікринок). Статева зрілість настає на 2-4-му році життя. У ставкових господарствах вирощують гібриди золотого карася з коропом.

Срібний карась, на відміну від золотого, блідніший, в спині вужчий, зате тіло в нього сильніше, гнучкіше. Росте він швидше від золотого. Є родоначальником ряду акваріумних риб. Карасі не прискіпливі до водоймищ. Вони зустрічаються як у великих і чистих озерах, так і в річках, ставках, заводях, ровах, кар'єрах, болотах. Добре переносять відносне пониження вмісту кисню у воді і підвищену її кислотність. Карасі витривалу живучі при низьких температурах. На зиму, як і при тимчасовому пересиханні водоймища, вони закопуються в мул, де перебувають увесь час без руху. Свої зимові сховища покидають, коли розтане лід і достатньо прогріється вода. Карасі ростуть повільно. Кормляться дрібними природними організмами: рачками, личинками комарів та інших комах, які живуть у мулистих ґрунтах, а також черв'ячками і водяними рослинами.

Карась намагається постійно триматися в траві і рідко виходить на чисті місця, особливо там, де зустрічається щука та інша хижа риба. ідеальною можна вважати ділянку, де відразу за травою Йде різкий перепад глибини на 1 — 1,5 метра. Карась клює в червні — вересні, влітку — найкраще вранці до 9—'10 години і увечері. В жаркі дні, коли він «гуляє» на, сонці, клює і близько полудня, причому на поверхні води. Ловлять його на поплавочну вудочку, донку, вудочку з кивком і мормишкою. Снасть повинна складатися з легких елементів. Вудлище добирайте довге, тонке, гнучке, жилку — діаметром 0,15—0,20 міліметра, гачок (світлий) — № 2,5—5, поплавок,—легкий, чутливий. Гачок пов'язуйте на короткому (4—5 сантиметрів) повідку, дещо меншого від жилки діаметра.

Великі карасі лякливі і обережні, тому вудилище для маскування бажано фарбувати в зелений колір.

Карась примхливий, клює не постійно, йому важко догодити наживкою, яку для експериментів потрібно часто міняти. Тому рибалка повинен мати під рукою і червоні гнойові черв'ячки, і опариши, і наживку з хліба, тіста, круп, і «бутерброди»... Наживка повинна бути свіжою, м'якою, ароматною. Карась — риба в'яла, лінива, бродить мало і рідко, свою постійну «резиденцію» майже не покидає. Тому цю рибу слід заздалегідь привчати до привади, якою може бути свіжий хліб, гречана та пшоняна каші і особливо сир (останній слід опускати на дно в кульку чи мішечку).

Покльовка карася не має чітко визначеного «стилю». Вона тиха, невпевнена. Дрібний карась, як правило, веде наживку і поплавок у бік і цей рух поплавка спочатку прискорюється, потім сповільнюється. В цей момент і слід його підсікати. Особливо обережно клює великий карась. Він деякий час ніби смакує наживку, від чого поплавок починає підскакувати, «танцювати», потім кладе його на воду чи, злегка нахиливши, під кутом тягне у воду. При ловлі на черв'яка доцільно почекати, поки поплавок ляже на воду чи піде вбік. Якщо ж ви ловите на рослинну наживку, то підсікати краще при першому порухові поплавка, в той момент, коли він піднімається. Вивуджувати карасів неважко, оскільки вони (за винятком великих, озерних, річкових) не чинять значного опору.

Прикріплення: 2778164.jpg(13Kb)
 
igorДата: Четвер, 14.01.2010, 04:57 | Повідомлення # 3
Підполковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 15
Нагороди: 0
Репутація: 100
Статус: Offline
Лин

Лин — прісноводна риба сімейства коропових. Має високе, товсте, дещо опецькувате тіло, покрите видовженою, дрібною, густою, міцно спресованою лускою. Рот невеличкий, в його куточках є по коротенькому вусику. Спина темно-зелена, боки бурі, живіт — світло-жовтий. Середня довжина близько ЗО сантиметрів, вага — 500 грамів. Трапляються особи і до 65 сантиметрів, вагою до 7- 8 кілограмів. Статевої зрілості лин досягає на 3-4 році життя. Плодючість самок збільшується з віком і досягає від ЗО тисяч до 600 тисяч ікринок, які відкладаються на стеблах рослин порціями, з проміжком у 10 - 15 днів. Нереститься у травні -червні при температурі води 18 - 22 градуси тепла.

Лин любить воду мілку, тиху, стоячу, слабопроточну. Водиться в ставках, озерах, у річкових затоках, заплавах з мулистим дном, багатим на водяну рослинність. Хоча дуже густих.заростей уникає, як уникає швидкоплинної холодної води і піщаного дна. До зграйних риб не належить. Перевагу надає самотнім мандрам. У невеликі табунці линки збираються лише під час нересту і на місцях зимівлі. В жовтні — листопаді вони зариваються глибоко в мул і часто не показують ніяких ознак життя — «сплять» у заціпенінні. Прокидаються рано — в березні чи квітні, коли біля берегів водоймищ починає танути льодяний покрив. Туди і направляються линки, щоб чимось поживитись.

Спіймати лина на вудочку не дуже просто. Риба він лінива, в'яла, неповоротка в рухах. Найкраща пора її ловлі — кінець весни- початок літа, коли вона бродить біля берегів. Ліпше всього її вудити з 7-ї до 9-ї години ранку в теплу, похмуру погоду. Подобається линку й легенький накрап дощу. Тоді його можна спіймати у верхніх шарах води. Найліпш'а прикормка й наживка — мотиль, черв'яки, особливо виповзки. Для привади можна використовувати й добре віджатий сир у мішечку, тісто з медом. Насаджують черв'яки на гачки петлями, залишаючи короткі хвостики, бо довгі заповзають у мул чи відразу відриваються рибою.

На мій погляд, добру результативність дає ловля линів на довгу поправочну вудочку. Товщина жилки — 0,3 - 0,4 міліметра, № гачків 6 - 10. В поводку особливої потреби немає. Грузило, зрозуміло, повинно відповідати поплавку. При наявності значного мулу доцільно ловити на два гачки, розміщені один вище другого. Треба добирати дуже чутливі поплавці.

Лин клює мляво, нерішуче. Тут рибалка повинен проявляти пильність, витримку і хист. Адже лин спочатку пробує, смокче наживку, кілька разів кидаючи її. Це відображається на «поведінці» поплавця. Спочатку він може кілька разів заколиватися, ніби його випадково зачепив мальок. Потім поплавець починає хитатися сильніше (інколи 2 - 5 хвилин), іде вбік, часом поволі, тихо лягає і, нарешті, йде в глибину. Поплавець виразно лягає на воду лише при умові, коли грузило лежить на дні чи майже дістає до нього. Найкраще підсікати лина тоді, коли поплавець іде в сторону. Підсікати слід у бік, протилежний рухові поплавця. Лин слабший окуня, але теж впертий. Проте панькатись з ним не варто. Треба відразу витягувати до човна чи берега і підхоплювати підсаком.

Прикріплення: 7654095.jpg(15Kb)
 
igorДата: Четвер, 14.01.2010, 04:58 | Повідомлення # 4
Підполковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 15
Нагороди: 0
Репутація: 100
Статус: Offline
Лящ

Лящ — прісноводна риба родини коропових. У нього високе, пласке, стиснуте з боків тіло, що має сріблястий колір, а спина — сірувато-зелена, нерідко — чорнувата. Довжина сягає до 30 і більше сантиметрів, вага — одного — десяти кілограмів. «Колись так ловили (рибу), що насилу було додому дотириш...— згадував Остап Вишня: — Лящ — по пуду!»

Звісно, тепер такі велети навіть для найдосвідченіших «лящатників» — унікальна рідкість. А от особи по кілька кілограмів водяться в озерах Світязьке, Люцемир, Луки, Перемут, Добре, Піщанське, Пулемецьке та інших, у багатьох річках. Найбільш оптимальними засобами ловлі ляща для рибалок любителїв є звичайні поплавочні вудочки і донки. Товщина волосіні (жилки) — 0,2 - 0,3 міліметра, № гачків — 4 - 10. Лящ — риба придонна. Нерест же відбувається на мілководді при температурі води не нижче -(-12° (наприкінці квітня - в травні). Плодючість у середньому 200 тисяч ікринок. У теплих водоймах статевої зрілості досягає на четвертому році життя, в холодних — на шостому-сьомому.

Побачення з лящем — завжди радість, завжди приємність. Бо риба ця дійсно красива, престижна, популярна. Щоправда, упіймати її нелегко. Лящ дуже обережний, вередливий. Незважаючи на це, він теж виказує місця своїх стоянок. Це — характерні кола, що розходяться по воді, своєрідні пухирці на її поверхні. Коли лящ, добуваючи корм, порпається в намулі, він і випускає ці пухирці, що нагадують болотний газ. Здебільшого ця риба господарює на значній глибині (5—8 метрів) біля завалів, корчів, виворотів. Лящ дуже любить спбкі же тиховоддя, мулисте дно, що ускладнює його ловлю. Він чутливий до змін погоди, атмосферного тиску. Коли різко псується погода, зривається вітер, штормить — кльову не чекай. Перед цим лящі, наче за командою, збираються у великі зграї й ховаються в глибоких ковбанях. Вони тоді майже нерухомі, мляві, байдужі до корму, відтак — і до кльову.

Звичайно, рибалці-початківцю нетерпиться: коли ж можна впіймати цю загадкову рибу? «Лящатники» з досвідом знають: вранці, увечері або перед теплим дощем, грозою. Найліпша пора кльову — ранкові і вечірні зорі. Приваблює ляща й нічне світло. Найвищу активність він проявляє в теплу місячну ніч. Саме тоді на найбільшій глибині можна зловити на вудку «крупняка». Тої пори ляща слід «брати» на виповзок чи гнойовий черв'як, наживлюючи його, (або одразу кілька) на гачок китицею, «бантиком». В ловлі ляща трапляється й непередбачене.

З тим, щоб лящі «переконалися», що їх «корито» не порожніє, перед самою ловлею слід підсипати корму (різні каші, парені зерна, макуха, варена картопля, черв'яки й личинки — все це треба опускати у воду з глеєм чи в спеціальних сіточках, щоб приваду не змістила з облюбованого місця течія). Зрозуміло, що для точної орієнтації на місцях приманки необхідно обов'язково встановлювати буйки. Клює лящ (за винятком весни) кволо, обережно, Іноді надто довго, безжалісно натягуючи чутливі нитки нервів рибалки. Що поробиш — слід виявляти максимум терпіння. Поспішати не варто. Ждіть. «Почерк» кльову ляща часто подібний до карасячого. Беручи з дна наживку, він «стає на голову», або «вклоняється», всмоктуючи наживку з водою, потім знову набуває свого природного горизонтального стану, піднімаючи грузило. В цей час поплавець вистрибує з води, нерідко лягає на неї, а згодом починає рухатись вбік. В цей момент і треба робити спокійну підсічку. Так же спокійно, але впевнено необхідно виводити засіченого ляща на поверхню, оскільки він чинить опір тільки спочатку, а потім швидко втомлюється й безсило плазом іде за жилкою.

Ловлячи рибу на озерах, доводилось спостерігати таку картину. Малодосвідчених рибалок збиває з пантелику колір лящів. Внесемо ясність. Колір цієї риби змінюється залежно від віку. Мальки ляща білі. Молодь (підлящики) мають світло-сірий колір із сріблястим відтінком. Згодом вони темнішають. Не плутайте ляща з густерою. Остання відрізняється наявністю в її сірих плавцях червонуватих відтінків. У густери трохи більша, ніж в ляща, луска. Тож ловіть, в'яліть, коптіть, сушіть лящі, до пива вони — кращі тарані.

Прикріплення: 4584996.jpg(15Kb)
 
igorДата: Четвер, 14.01.2010, 05:07 | Повідомлення # 5
Підполковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 15
Нагороди: 0
Репутація: 100
Статус: Offline
Плотва

Де ж шукати плотву? В річках вона тримається в ковбанях, біля крутих берегів, ярів, у тихих, спокійних плесах нижче перекатів, у «вікнах» серед водяних заростей. В озерах плотва, особливо дрібна, тримається біля берегів, у траві, очереті, де знаходить сховище від свого головного ворога— окуня. Проте велика риба надає перевагу глибоким І відкритим місцям. Любить повільну течію, теплу воду. В надмірну спеку шукає притулок в тінях дерев, корчах, водоростях. Влітку у великих, широких озерах, водосховищах плотва тримається переважно в затоках, біля острівців, на підводних підвищеннях, багатих кормом. Залежно від погодних та інших умов плотва вибирає певний «поверх» у товщі води, її можна зустріти не тільки на дні, а й у напівводі чи на поверхні, коли вона полює на різних комах. Десь у жовтні - листопаді річкова, а також озерна плотва, збираючись у великі гурти, йде на зимівлю в глибокі ями. Тоді вона кормиться періодично, під час відлиг, виходячи на більш мілкі місця, ближче до берега.

На відміну від інших риб, у плотви немає шлунка. Тому годується вона невеличкими порціями, але часто, як вдень, так і вночі. Клює плотва обережно, злодійкувато, часто безкарно знімає наживку-з гачка. Ловля її — добра школа для початкуючого рибалки, яка вчить пильності, вправності, кмітливості, терпеливості. Насамперед, треба знати, що плотва починає жадібно клювати весною, коли скресає крига. Найбільш активна за два-три тижні до і після нересту, весь серпень І початок вересня. Але це не означає, що в Іншу пору ловля плотви безнадійна. Пізньої осені, скажімо, вона клює цілий день, стаючи більш енергійною при нагріванні води. Власне, її можна ловити цілий рік, крім глухої зими. Але краще влітку. Азарт виявляє в теплу грозу. Успішною є ловля плотви й тоді, коли атмосферний тиск залишається незмінним протягом двох-трьох днів чи поступово падає.

Взимку ця риба добре клює в період тривалих відліг, у похмуру погоду з мокрим снігом чи дощем, а також під час снігопадів без вітру або ж з легким вітерцем західного напрямку. В морозяну погоду плотва клює рідко. Помітно поліпшує кльов підкормка, перш за все, підсмажене насіння соняшника, макуха, варені пшениця, овес... Пахучу рослинну приваду бажано опускати на дно з глеєм чи в спеціальних кормушках з тягарцями. Приваджуйте невеликими порціями одно- двогодинною перервою. Від характеру водоймища, його кормової бази, пори року, а іноді й доби треба вибирати й наживку. У ідповідності до цього «меню» плотви повинно бути різноманітне.

Весною, наприклад, на відкритій воді вона всюди бере на мотиля чи на гнойового черв'яка, якого здебільшого насаджують «панчохою», залишаючи вільний хвостик (несподіваний ефект дають і інші варіації насадки черв'яка). Потім, з наростаючим нагріванням води, слід використовувати рослинну наживку (парені пшеницю, інші зерна, хліб), злегка приправлену ароматними речовинами. В річках із слабкою течією плотва добре клює на опариша (личинку м'ясної мухи). Серед інших літніх наживок варто відмітити личинки метеликів, одноденки (поденки), п'явки, коники, м'ясо молюска. Взимку найпоширенішим є мотиль.

Ловити плотву краще на поплавочну вудочку і донку. Вудочка повинна бути легкою, зручною (для швидкого підсікання). Якщо ви ловите, з берега, то вудочку ліпше використовуйте значно довшу (6 метрів), ніж з човна. Жилка — 0,1 — 0,15 міліметра, гачки -№2,5 - 4, для більшої риби — №8 - 10. До жилки прив'язуйте прозорий, непомітний повідок, дехто фарбує його, як і гачок, у зелений колір. На віддалі 9 — 10 сантиметрів від гачка кріпіть грузило з олов'яних чи свинцевих кульок, зігнутих пластинок. Чутливим, легким повинен бути поплавок (краще з гусячого пера), якого бажано «посадити» у воду якомога глибше (його верхівка нехай висовується над поверхнею на 2 сантиметри). Так швидше ви збагнете момент покльовки.

Кльов плотви вкрай в'ялий, нерішучий, особливо тоді, коли вона наїджена. Справа в тому, що ця риба частіше від інших «дегустує» наживку: спочатку вона підпливає до неї,-втягує її в рот і нерідко відразу випльовує. Так може повторити кілька разів. Це збиває з пантелику рибалок: потягнув, а ні риби, ні наживки немає. Не нервуйтесь. Тренуйтесь. Вивчайте «почерк» покльовки, який далекий до якогось єдиного кшталту. Плотва інколи топить поплавок, часом навіть кладе його на воду. На швидких течіях вона може хапати наживку без попередження, з нальоту. Не кваптесь— оперативно підсікайте.

На тиховодді покльовка менш помітна: поплавок затягується під воду, наче б то він за щось зачепився, а чи спостерігається його ледве помітне коливання, похитування на плаву. Підсікайте! Спіймана плотва виявляє відносно слабкий опір: спочатку вона крутиться на гачку, трясе жилку і кінчик вудлища, раз-два шарпне, а потім пластом (а ще як хапне повітря), знесилено йде за жилкою. Зловивши одну рибину, поспішайте знову закинути вудочку, оскільки плотва ходить багаточисельними косяками.

Прикріплення: 2706221.gif(5Kb)
 
igorДата: Четвер, 14.01.2010, 05:12 | Повідомлення # 6
Підполковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 15
Нагороди: 0
Репутація: 100
Статус: Offline
Сом

Сом — одна з найбільших прісноводних риб однойменного сімейства. «Большая Советская Знциклопедия» відносить його до підрозділу риб загону карпоподібних. Але до яких би родин сома не зараховували, він завжди вражає уяву риболовів.

У рибному царстві цей хижак почуває себе як лев у тропіках. У давні часи сома ловили довжиною більше п'яти метрів і вагою понад триста кілограмів. І зараз інколи в пресі з'являється Інформація, що тому чи Іншому щасливчику поталанило спіймати вусатого гіганта до 2—3 метрів. Цікаво, що Іхтіологічна фауна світу налічує понад 1200 видів сомів, більшість з яких населяє водойми Південної Азії І тропічної Африки. В територіальних водах Радянського Союзу їх зустрічається три-чотири види, в тому числі на Україні — тільки один.

Це — сом звичайний, або європейський. М'ясо сома дуже смачне І поживне, хоч за своїм виглядом він потворний, дещо огидний. У нього немає луски. Тіло голе чи покрите шипиками І пластинками. Голова велика, рот широкий, рухомий, на щелепах ? зуби, має кілька пар вус. Веде нічний спосіб життя. До «меню» сома входить в основному дрібна риба, зокрема, піскарі, плотва, краснопірка... Він не проти того, щоб поласувати раками. В «чорний день» може обійтись і жабами. Має свої зони промислу за поживою. При цьому далеко не віддаляється від свого постійного житла.

Житло ж сом облюбовує в спокійних водах, які добре і швидко прогріваються, мають м'яке, мулисте дно та ще й з багаточисельними ямами, урви.щами, підводними печерами, корягами. На Волині сом зустрічається в тихих заводях, затишних згинах рік Західний Буг, Стир та деяких інших. Протягом дня сом в основному знаходиться в своєму сховищі, ї лише після заходу сонця вибирається на полювання, яке триває до ранку. Плаває сом здебільшого біля дна, жертву атакує раптовими ривками.

Кращий час ловлі—літо, по закінченню нересту, в теплі, місячні ночі, а також, коли накрапає невеликий дощ. Ліску добирайте товщиною не менше 0,8—1.0 міліметра, гачки №15 - ЗО. Досить різноманітною може бути наживка. Але перевагу треба надавати наживці тваринного походження. Це, зокрема, — живець з дрібної риби, гнойові черв'яки, виповзки, ракове м'ясо, коливаюча блешня, жаби, піджарена птиця, міхур «тарані» і т. д. Якщо ви ловите на поплавочну чи донну вудочку, то незамінимою насадкою є рак і ракова шийка. Сом — риба дуже сильна. Вивуджувати його на поверхню треба рівно, без поштовхів і поспішності. Втомившись, сом швидко йде за жилкою. Дрібних сомів необхідно вивуджувати сміливо.

Прикріплення: 4074269.jpg(16Kb)
 
igorДата: Четвер, 14.01.2010, 05:16 | Повідомлення # 7
Підполковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 15
Нагороди: 0
Репутація: 100
Статус: Offline
Окунь

Окунь — риба однойменного сімейства. Належить до найпоширеніших хижих мешканців прісних водоймищ. На Волині він зустрічається майже в усіх озерах, річках, багатьох ставках. За структурою своєї «будови» окунь чітко відрізняється від багатьох риб. Тулуб у нього широкий, горбуватий, покритий колючою лускою, спина темно-зелена, боки зеленувато-жовті, перетнуті 5 - 9 вертикальними темними смугами, живіт жовтий. Усі плавники червоні. В роті — дрібні зуби. Очі оранжеві. На думку видатного російського знавця природи і іхтіології Л. П. Сабанєєва (1844—1898), окунь майже ніколи не виростає більшим 54 сантиметрів, а товщина його спини досягає 18, висота 27 сантиметрів, вага — 4-5 кілограмів.

Нерестяться окуні ранньою весною на місцях без течій, там, де вони мають біля чого тертися і тим самим сприяти швидшому витіканню ікри і молочка (старі, поломані очеретини, залишки стебел та іншої рослинності, коряги). Плодючість самки від 12 тисяч до 200 тисяч Ікринок. Статева зрілість малого окуня наступає на 3 — 4, великого — на 4 - 5 році життя. Окунь не має у водоймищі якоїсь, так би мовили, відокремленої екологічної ніші. Все його життя—це безустанна, жорстока боротьба за виживання. Він всюдисущий. Проте характерні стоянки і особливості поведінки цей хижак має теж. Це — протоки, що з'єднують озера, віддалені від берега, підводні підвищення, коряги, старі пні, ділянки заростей, «блюдця» між ними, піщані покати в глибину.

Кожний, хто бував на Світязькому озері, не міг не помітити, як на мілині косяки дрібних окунців буквально кружляють біля ніг купальників. У річках окунів слід шукати в заводях, затоках, ямах. Великі екземпляри сновигають у глибинах, розшукують здобич в закавулках. Скрізь і завжди окунь веде денний спосіб життя, після заходу сонця ховається в сховище, де перебуває до світанку, не споживаючи ніякого харчу. На полювання окуні виходять вранці. В жаркий сонячний день знову вони збираються в зграї і ховаються в тінисті місця, в густій траві, під лепехою чи біля обривистого берега. Плаває окунь здебільшого на висоті 4 — 18 сантиметрів від дна, хоча з часом може підніматися вище І навіть на поверхню. Головний продукт окуня — дрібна риба. Ловити окуня легко й захоплююче майже цілий рік, за винятком середини зими. Будучи рибою біологічно агресивною, він хапає наживку безцеремонне, сміливо, жадібно.

Що ж до наживки, то окунь добре ласує живцем, гнойовим черв'ячком, раковими шийками, восени і взимку добре бере на штучну металеву рибку — блешню. Колись теплим тихим літнім надвечір'ям, ловлячи окуня на озері Перемут, я здивувався його ненаситності. Використавши всі черв'ячки, почав розривати на маленькі шматочки дрібного окунця, нанизував по одній дольці, і на гачка і риба продовжувала так же блискавично клювати: ледве встигав її вивуджувати. Незважаючи на жадібність окуня, він все таки проявляє особливу кльовову активність у певні періоди, насамперед, ранньою весною, пізньою осінню, наприкінці зими, в період льодоходу, коли перші струмочки несуть під лід свіжу талу воду, збагачену киснем, а також під час сінокосу, вильоту різної комашні.

Різноманітними є способи ловлі окуня. Це — цілісна (3 - 4 метри), складна (трьох-чотирьохколінна) вудки з поплавком і без, а також донка, спінінг і т. д. Гачки № 4 - 10, товщина жилки—0,1—0,3 міліметра. Не відрізняється якоюсь хитрістю, витіюватістю покльовка окуня. Вона різка, стрімка. Здебільшого поплавець відразу ховається в глибині. В цей момент і слід підсікати, оскільки запізнення завдасть вам зайвого клопоту: окунь глибоко в себе всмоктує наживку, ковтає гачок, який доводиться виривати із шлунка, нерідко з допомогою палички. В чистих озерах з більш-менш однаковою, рівною глибиною окунів (найкраще восени) доцільно ловити й на доріжку чи рухому блешню з човна.

Прикріплення: 2060865.jpg(24Kb)
 
igorДата: Четвер, 14.01.2010, 05:17 | Повідомлення # 8
Підполковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 15
Нагороди: 0
Репутація: 100
Статус: Offline
Вугор

Багато легенд пов'язано з вугром .Це дуже смачна, високопо живна, корисна риба. На Україні сімейство річкових вугрів представлено лише одним видом—вугром звичайним. Водиться він і на Волині, насамперед, в групі Шацьких озер, зокрема, Світязькому, Чорному, Люцемир, Пісочному... Зустрічається в Турії, Прип'яті, Стоході...

Вугор має видовжене, майже циліндричне, змієподібне, покрите слиззю тіло, на хвості стиснуте по боках. Луска дуже дрібна, майже схована в шкірі, поширена на голову і плавники. Спинні І анальні плавники довгі, майже злиті Із хвостовим. На животі плавників немає. Голова маленька, конічної форми, дещо приплюснута. Вона плавно, поступово переходить в тулуб. Маленькі очі розташовані над куточками-рота. Губи м'ясисті. На щелепах та інших кістках ротової порожнини розміщені багаточи сельні дрібненькі зубчики. Колір вугрів залежить від характеру водойми, а також від їх індивідуальних особливостей. У дорослих вугрів здебільшого спина темно-коричнева чи чорна, боки сірувато-бїлі, живіт білий. За способом життя вугра можна віднести до нічних донних риб. Вдень він більше знаходиться в грунті, аніж над ним. Цікавим є життєвий цикл вугра. За біологічними особливостями він значно відрізняється від інших риб.

За своє життя вугор здійснює дві міграції. Перша — анадромна. Тоді підростаючі личинки вугра з нерестилищ, що знаходяться на півдні Атлантичного океану (водорості Саргасового моря), піднімаються у верхні шари води, підхоплюються поверхневими течіями. Одних ці течії несуть до берегів Америки, других — Гольфстрімом — до берегів Західної Європи, їх дрейф триває 2—3 роки, за які личинки вже досягають довжини 7 - 8 сантиметрів. Відтак вугор різними шляхами входить у прісні води, де живе 9 - 15 років, а за деякими даними, і до 25. Досягнувши статевої зрілості вугор здійснює другу міграцію— катодромну. За дивною інтуїцією він знову потрапляє в так зване Саргасове море, де в квітні — травні на глибині 400 - 500 метрів нереститься і гине, (На Волинь колись ікру, личинки вугра доставляли з Франції літаками в спеціальних контейнерах).

У вологих місцях вугор тривалий час може жити без води. Він здатний рухатись по росяній траві, зволожених шосе, гравію. По суші просувається на невеликі відстані (до 1 кілометра). З віком вугор змінює місця свого проживання. Молодь у перші роки тримається переважно прибережної зони, зарослої рослинніс тю. Старші вугрі переселяються в глибокі, глиняні, мулисті, захламлені місця і можуть закопуватись у грунт на глибину більше 80 сантиметрів, виставляючи назовні тільки голову. У нічний час вугрі освоюють усю акваторію водоймища, підходять і до берега, в зарослі водяних рослин, але місць з твердим кам'янистим дном уникають. Рухаються вугрі змієподібне, не дуже швидко. При небезпеці ховаються, в мул. Кормиться вугор нічною порою, в теплий час. У його шлунку можна знайти дрібну рибу, раки, п'явки, чер-в'яки, різні комахи. На Волині він зустрічається довжиною 80 - 100 сантиметрів, вагою 2 -3 кілограми.

Ловля вугра таїть у собі багато таємниць і загадковостей. Скажу, що потрапляє він і на звичайну поплавочну вудочку з весни і до початку жовтня. Оскільки вугор має чутливий нюх, його добре принаджувати шматками дохлятини, кишок риби, різних тварин, виваляних у піску, міхурами, наповненими тваринною кров'ю. Міцною, надійною повинна бути жилка, гачки № 5 - 8 (не більші). Живці, шматки риби, гнойові черв'яки, виповзки, невеличкі жаби нанизуйте на одинарні гачки. Кльов вугра впевнений. Підсікати його треба відразу. Витягувати швидко, рішуче, бо втомити цю рибу майже неможливо. Відчувши себе спійманим, вугор завжди намагається сховатись у норі, зачепитись за корягу, обвивши її. Головне — оперативно відірвати його від води. Користуватись підсаком недоцільно. Через його дірочки вугор може легко втекти. Краще всього цю рибу класти в корзину із щільною кришкою, попередньо поклавши туди товстий шар сирого моху. Так він може жити 6 - 9 днів.

Прикріплення: 6366491.jpg(12Kb)
 
igorДата: Четвер, 14.01.2010, 05:19 | Повідомлення # 9
Підполковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 15
Нагороди: 0
Репутація: 100
Статус: Offline
Щука

Щука нереститься на мілкій стоячій воді чи на слабкій течії, при її температурі 5 - 13 градусів тепла, на твердому дні, покритому невеличкими заростями минулорічної, а іноді і нової трав'янистої рослинності, на місцях, всіяних старими листям, гілками, стеблами. Залежно від своїх розмірів самка може виділяти від тисячі до 200 тисяч ікринок. Статево дозріває у віці 3-4 роки. Щука росте швидко і, на думку вчених-іхтіологів, живе не одну сотню літ.

Щука — риба поширена. На Волині вона водиться в річках, озерах, водосховищах, ставках, ровах і навіть у деяких болотах. Надає перевагу мілким місцям (хоча більша за розмірами часто виходить і на глибини), зарослим різними рослинами, в тіні навислих над водою дерев і кущів, серед коряг. Здебільшого веде осілий спосіб життя. Часто стоїть на одному місці, чатуючи на свою жертву. При появі здобичі вона миттю кидається на неї, інколи роблячи навіть стрімкі стрибки, після чого знову повертається на старе місце. В жовтні - листопаді щука покидає береги і йде на глибокі води, куди, до речі, підходить і інша риба, якою хижачка харчується. Весною, ще навіть під льодом, вона мігрує до місць, придатних для нересту.

Коли ж щука клює? Весною вона добре бере майже цілий день, за винятком полудня і середини ночі; влітку — тільки вранці, увечері, може й серед ночі; восени і взимку — серед дня. За спостереженнями досвідчених рибалок, щука виявляє найбільшу активність в останню чверть місяця І при появі молодого місяця, її кращому кльову сприяють західний і південний вітри. Щуку ловлять різноманітними снастями, зокрема, спеціально оснащеними поплавочними і проводочними вудочками, спінінгами, донками, «кругами», на «доріжку», жерлицями. Діаметр жилки 0,3 - 0,5 міліметра, № гачків — 8 - 12. Використовуйте особливо міцні, гострі, спарені, розсувні, пружинні гачки, добре добирайте якірці.

Взимку щука успішно ловиться на жерлиці. Найпростішою з них є метрова палиця, до середини якої прив'язується жилка з грузилом і гачком. Після того, як причепите живця {зимою для цього згодиться й колючий окунь), пустіть його «погуляти» під кригу, а палицю витягніть і покладіть за 2 -3 метри від лунки. Вполювавши живця, щука тягне його вбік. Відтак повзе, тарабанячи по кризі, й палиця, аж поки вона не впреться в лунку. Тоді й тягніть здобич. Тепер детальніше про живця. За нього слід брати різну дрібну живу рибу, насамперед ту, якої е найбільше в облюбованому водоймищі, тобто годуватися якою щука вже звикла. Влітку вона жадібно бере і на линяючого рака, а весною — і на черв'яків як і великих (виповзків), так і на дрібних, гнойових. Хижачка кидається й на штучні наживки (вдало підібрана блешня, штучні рибки і мухи). Скажімо, ранньою весною, тільки трохи потеплішає, щука чигає на мілководді і успішно ловиться спінінгом з блешнею. Якщо річка невелика краще застосовувати обертову блешню, трійничок якої замаскований червоними шерстинками. На невеличких водоймах підходить і важка коливальна приманка.

Треба урізноманітнювати й способи насаджування живця. Найпоширеніший з них для негайної підсічки щуки полягає в тому, що під спинний плавник просовується один з гачків потрійного якірочка, внаслідок чого два інших гачки прилягають до спинки живця. Бажаний ефект можна одержати при насаджуванні гачка так, щоб якірець висів біля живота риби. Практикуйте пронизувати живця через рот до верхнього плавника, а також через рот і задній прохід і т. д. Для прив'язування гачків використовуйте надійні повідки (13 - 18 сантиметрів), для крупних риб — 20 - 35 сантиметрів, передусім, мідні, шовкові, обвиті тоненькою міддю. Одне слово, в залежності від пори року, місця ловлі (на мілині, глибині, на течії, в стоячій воді, під льодом) рибалка повинен добирати відповідні снасті та живці. Щука клює з розгону, викриває себе різким, сильним поштовхом. Спіймати її — неабияка радість для рибалки. Нехай же ця радість приходить до вас якнайчастіше!

Прикріплення: 7491113.jpg(12Kb)
 
Форум » Test category » РИБАЛКА » СЕКРЕТИ ЛОВЛІ РИБИ З ШАЦЬКИХ ОЗЕР
Сторінка 1 з 11
Пошук:

 

Світязь-Центр © 2016
Свитязь - отдых на Шацких озерах